Даже в конце жизни не хвались,
Что все понял, все достиг, все знаешь,
Что не зря прожил свою ты жизнь,
Что счастливей жизни не желаешь.
Не считай: твой опыт хватит всем,
Не стремись собою похваляться,
Знай одно: ты согрешил уж тем,
Что ел хлеб и мог ты укрываться,
Согрешил и тем, что ты дышал,
Что давал, советовал, учился,
Отводил скандалы, пел, играл
И к высокому всегда в себе стремился…
Это грех немалый потому,
Что себя лишь мнил всегда причиной,
Не отдав все почести Тому,
Кто Отец творению Единый…
Он тебя Один за руку вел,
Он давал и хлеб, и путь, и мысли,
Чрез преграды Он Один провел
И с тобою о высоком мыслил,
Он с тобой творил твое добро,
Он советовал и дать давал другому,
Только с Богом так тебе везло,
Он учил и мыслить по-иному,
Только он желания давал,
Он наращивал и опыт средь печали,
Только с ним ты мудрость познавал
И в конце стал лучше, чем вначале.
Потому, в конце пути скажи:
Я слабей травинки у дороги,
И смиренье этим покажи,
И признай себя ребенком Бога.
Как бы ни был стар ты или сед
И какими б ни были заслуги –
Но скажи: от Бога все, как хлеб,
И во всем всегда – Его лишь Руки.
Наталия Маркова,
Россия, Ростов-на-Дону
семейная, религиозная образование высшее, интересы - религиозные стихи и проза
Прочитано 2590 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.