«И что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь? Или как скажешь брату твоему: "дай, я выну сучок из глаза твоего", а вот, в твоем глазе бревно? Лицемер! вынь прежде бревно из твоего глаза и тогда увидишь, [как] вынуть сучок из глаза брата твоего». Матфея 7:3-5
Сегодня дежурная Таня по классу.
С утра прибежала и бросилась сразу
ДоскУ вытирать, мел просить у технички:
Глаза голубые, тугие косички,
Наглажен передник, сапожки блестят –
Примерная девочка, радует взгляд!
Звонок будет скоро. Девчонки, мальчишки
Со смехом и криком, бегом и вприпрыжку,
Глаза озорные, румяные щечки,
По двое, по трое, гурьбой, одиночки
По классам спешат разойтись поскорей,
Заторы создав у открытых дверей.
Танюша на страже стоит перед входом.
Вот Ваня идёт, посмотрел мимоходом,
Вдруг слышит он: «Глянь, твои брюки помяты,
Коленки торчат, на рубахе заплаты!
Кто в класс так приходит?!», Татьяна кричит,
А Ваня на месте застыл и молчит.
Наташа и Аня приблизились; сразу
От Тани услышали строгую фразу:
«Не чищена обувь, немодные стрижки,
Наверно, не собраны полностью книжки!
И в школу идёте совсем не спеша!
Вот я – аккуратна, чиста, хороша… »
Собрался весь класс и для каждого лично
Она рассказала, как нужно прилично
Одетым, обутым, расчесанным, чистым
Сюда приходить… Словно пули, со свистом,
Летели обидные, злые слова.
А Таня уверена: «Да! Я права!»
Звонок прозвенел, всё к уроку готово.
С журналом заходит Светлана Петровна.
Она улыбается: «Здравствуйте, дети!»
В ответ - тишина, ей никто не ответил.
«Ребята, в чем дело? Ну?! Что здесь стряслось?!!»,
Звенит удивленный, тревожный вопрос.
«Сегодня дежурство моё», - встала Таня,
«Так вот, замечанье я сделала Ане,
Наташе, Андрею, Марине, Сереже,
Олегу, Илье… Ване сделала тоже –
Помятый пришел!» « Я погладил, как мог!»
«Не ссорьтесь! Давайте начнем наш урок!..»
Назавтра с утра было всё, как обычно:
Звонок прозвенел, все расселись привычно;
Смеялись девчонки, шутили мальчишки,
На парты ложились тетрадки и книжки.
Светлана Петровна с журналом вошла,
Присела за стол и урок начала…
Вдруг… с шумом и грохотом дверь отворилась,
И Таня в слезах на пороге явилась:
Всколочены волосы, порваны брюки,
Портфель нараспашку и грязные руки!
Опешив на миг, дети дружной гурьбой
Кричали: «Что, Таня, случилось с тобой?!»
Невнятно, как будто во рту была вата,
Промямлила Таня: «Она виновата!
Портфель не сложила, меня не одела,
Уехала молча! Куда я глядела?!»
«Кого ты ругаешь?!», выпытывал класс.
«Да, бабушку! Эх, попадись мне сейчас!..»
«Так ты не умеешь сама одеваться,
Учебники складывать и заплетаться?!
Чего же над нами вчера насмехалась?!
Сама неумехой большой оказалась!!!»…
***
Такой может с каждым случиться курьёз!
Давайте прочтем, что велит нам Христос:
«Соринки выискивать в людях не стоит –
Пусть в вашем глазу бревна вас беспокоят!
Сначала избавьтесь от бревен своих,
А после ищите сучки у других!»
Борисова Виктория,
Северодонецк, Украина
Приветствую вас. Мне 44года. В январе 2003 г покаялась в церкви ЕХБ "Путь спасения" г Северодонецка. В августе приняла крещение. Несу служение директора воскресной школы и служение с подростками. Замужем. Трое детей: Никита - 19 лет, Маша - 16 лет, Тимофей - 5 лет. e-mail автора:Valerika_2010@mail.ru
Прочитано 7117 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4.83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вы просто большая молодец!!! Такая мудрость донесена в легкопонимаемой форме и для взрослых и для детей. Для себя стих скопирую и сыну дам прочитать. Все от Бога!
Сергей Щербаков
2015-08-20 18:07:01
Умничка! Стих замечательный.На самом деле много кто критикует мало того,что без всяких на то оснований,но и не имея пониманий в вопросе критики.К тому же,это происходит не надлежащим тоном,не по-человечески.
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
